1Адвокат Галина Янко з’явилася у публічному та медійному просторі Львова порівняно недавно – чотири роки тому. Недобросовісна будівельна фірма намагалася забудувати чималий шмат Снопківського парку, і влада міста, на диво, зовсім цьому не перешкоджала. «Мамо, а де будуть жити білочки?» – запитав Галину тоді її шестирічний син Олексій. «Вони будуть жити там, де живуть зараз, обіцяю!» – відповіла мама. І справді, білочки залишились жити вдома і парк залишився парком, навіть є певна позитивна тенденція до збільшення його площі, хоча остаточну крапку в цій історії ще не поставлено. Далі посипалися наступні гучні справи: допомога людям з незаконними забудовами, вирубка лісів, боротьба за садочок, танковий завод, неповносправна дитина, вчителька, що знущається з учнів. Упродовж останніх трьох років автор цих рядків спостерігала за професійним життям адвоката і висвітлювала у ЗМІ більшість її справ. За цей відтинок часу пані Галина зробила чимало і жодного разу не побоялася говорити вголос.

Галина Янко – не звичайний адвокат. Вона не бере грошей за захист підопічних і завжди доводить справи до кінця. Опоненти знають: домовитися не вийде. Серед громадських захисників, чиновників та політиків різного рангу вона має милозвучне псевдо – Леді. Її хотіли бачити у своїх списках до органів місцевого самоврядування чотири великі політсили, одна з яких просила йти на вибори у Київ. Відмовила всім. «Залишаюся з людьми», – так вона публічно пояснила свою категоричну відмову. «Залишаєшся людиною», – відреагував на таку позицію один із тих, кому підставила своє міцне плече ця тендітна білява красуня.

BOOM plus TV: Політичні партії, які пропонували Вам йти у їхніх списках, насправді бажали боротися з несправедливістю чи хотіли заховатися за Вами, як за ширму?

Галина Янко: Радше, хотіли заховатися. Я ніколи не була в жодній політичній партії і на жодну політичну силу не працювала. Я не можу нести відповідальність за всіх, кого поставлять у список. Також мене не влаштовує нинішнє виборче законодавство: депутата може відкликати партія, від якої він прийшов у владу. Партія, а не виборці, розумієте? А я не піддаюся на керування і не тиснутиму кнопку, коли їм треба. Мені не потрібно бути депутатом, аби щось реально робити. Якщо колись і піду у владу, то тільки з тими людьми, за яких можу поручитися – от ці не зрадять і не вкрадуть.

BOOM: Яку справу вважаєте найважливішою?

Г.Я.: Усі важливі. Найбільш соціально значуща – це питання танкового заводу. Це справа всієї Люстраційної ради Львівщини – громадської ініціативи, яка об’єднала багато громадських діячів та організацій. Раніше на цю тему щось говорили депутати, трохи писали ЗМІ, але громадськість не могла туди достукатися, ознайомитися з документами. Це режимний об’єкт, тому це здавалося неможливим. Але нам вдалося таки показати, що спільно ми здатні на все, головне – не боятися.

BOOM: Останнім часом у Вас були справи, пов’язані з дітьми. Це було емоційно важко?

Г.Я.: Дитина-інвалід Тимурчик, коли мене вперше побачив – обійняв і покликав бавитися, і довго не відпускав. Я їхала додому і всю дорогу плакала… У цій справі йдеться про те, що на всіх можливих рівнях його матері перешкоджали, аби дитина-інвалід та його старший братик нормально жили. Батько – колишній працівник правоохоронних органів – покинув сім’ю після народження важкохворої дитини. Мама не захотіла віддати сина в інтернат, намагається залишити його в соціумі, адаптувати до життя. Якось вона і обоє хлопчиків лежали з температурою 39 градусів, їм не було кому «швидку допомогу» викликати! Як я можу пройти повз? Ми заслухали цю проблему на Люстраційній раді, потім ходили з цією жінкою на засідання комісій до міських чиновників, які всіляко намагалися показати, що то не їхня справа. Там працюють абсолютно черстві, байдужі люди… Нам вдалося привернути увагу до цієї проблеми Уповноваженого з прав дитини при Президентові, який дав доручення прокуратурі та ОДА розібратися з цією справою і допомогти матері. На благодійному аукціоні, організованому журналом «BOOM plus TV», для Тимурчика зібрали більш як 50 тисяч гривень на слуховий апарат. Я і надалі не відмовлюся від цих дітей.

BOOM: У справі з учителькою з гімназії імені В. Стуса уже можемо ставити крапку?

Г.Я.: Так, її звільнили. Після багатьох гучних скандальних випадків, коли педагог ставила дітей на коліна. На прохання матері та керівника Батьківської ради Львівщини я втрутилася у ситуацію, бо вважаю, що це знущання і жорстоке поводження з дитиною. Як завжди, різні «серйозні люди», зокрема з Києва, намагалися своїми недолугими кроками показати, що я повинна покинути цю справу. Широкі плечі і прикриття у погонах, певно, забули, що я доводжу справи до кінця.

BOOM: Зараз Ви працюєте над створенням нового масштабного проекту для людей. Ні у Львові, ні в Україні такого ще не було. Що це?

Г.Я.: Це буде велика соціальна корпорація, яка включатиме різні громадські структури і працюватиме на професійному рівні. Цей рух зачіпатиме багато сфер життя людей, громадського контролю над владою, правоохоронною і судовою системами. Також корпорація працюватиме і в напрямку міжнародної політики. У мене вже була зустріч із представником моніторингової місії ОБСЄ Патриком Гоффманом, і він перший, хто почув про цей проект. Це буде об’єднання на громадських засадах професіоналів-однодумців, які насправді хочуть справедливості. Можливо, саме з ними я колись зможу піти у владу.

BOOM: Чи є щось, про що Ви шкодуєте?

Г.Я.: Лише про одне – я дуже мало часу проводжу із сім’єю та дітками.

BOOM: Що б Ви хотіли побажати нашим читачам?

Г.Я.: Миру нашій країні. І пам’ятайте, у Вас завжди є право на вибір, головне – не боятися. А я залишаюся поруч… залишаюся з людьми.