«Мені набридла ця пародія на сімейне життя! Я весь час від такого тікав, а тепер от вляпався!!!» – кричав мій коханий у відповідь на запах печеної в тандурі індички. Просто не любив, виявляється, індійську їжу, бо день перед тим нічого такого не кричав і все жер, і ноги задирав перед телевізором, копирсаючись у телефоні і просячи в мене ше варенька до чаю, і все його у цій «пародії на сімейне життя», бачите, влаштовувало.

1

Прожили ми в цій «пародії» майже два роки, не дотерпівши рік до славнозвісного беґбедерівського «кохання триває три роки». Бо, мабуть, не було там особливо і кохання: з мого боку була маніакальна потреба вити гніздо, з його – знищити когось яскравого і незалежного. Коли все дійшло до критичної точки і я зрозуміла, що гніздо моє не в’ється, і от-от мене саму розчавить, як яйце, то просто втекла. І дуже глибоко видихнула: дякую, боженька, що вистачило розуму не завести спільну дитину. Дякую, боженька, що не купили спільний дім. І навіть не завели спільного собаку. Тому просто – раз – і все. В кожного свій побут і тільки коробка спогадів різного ступеню травматичності, та ще його подарунки, нагадують про всю цю прожиту «пародію на дорогу родину».

3

Я завжди кажу, що була заміжня двічі. Тобто кажу так: «на одному з моїх весіль…» – роблю паузу, всі сміються, ефекту досягнуто. Двічі офіційно – це вже багато за класичними мірками. А якби я додавала всі рази, коли я жила з кимось, розділяючи побут і обов’язки, від кількох місяців до кількох років, то ого-го який би послужний список вийшов. Бо, незважаючи на мої руки з дупи в плані прибирання, всі чогось хотіли відразу зі мною жити, а не просто «зустрічатися». То або я добре готувала, або так сильно не хотіла заміж, що все йшло від протилежного. Ви, до речі, теж це на собі і довколишніх мали б помітити: чим більше дівка пищить заміж, тим менше її беруть. І чим більше любить себе і свободу, тим сильніше її хочуть одомашнити. Не ведіться. Використовуйте все так, як вигідно вам і – якщо вже є – вашим дітям. Чоловіки прості в експлуатації: хвалити, годувати, не показувати, що ви крутіші, ніж він. Поки ви граєте в цю гру, він буде грати у вашу «пародію на сімейне життя», одружені ви офіційно чи ні.

4

В мене якась неймовірна кількість знайомих пар, що мають дітей (декотрі вже й по троє) і принципово не розписуються. І не хрестять дітей деякі. І дають мамине прізвище і громадянство, якщо тато іноземець, а мама українка, що хоче вбезпечити дитину від вивезення за кордон у разі розлучення. Парадоксально, такі пари живуть довго і щасливо. І багато хто з тих, хто вінчався, ходив у рагс, фотографувався з пам’ятниками і робив весілля, як рок-фестиваль за розмахом, розійшовся через рік спільного життя, поповнивши статистику з її 50% українських розлучень через 365 днів. Це не аксіома і навіть не закономірність. Але, підозрюю, доля раціо в цьому є. «Захомутавши» мужика, середньостатистична дівчина перетворюється на подобу своєї мами: починає тільки куховарити і вдовольняти його-прекрасного, забивши на себе. Ну типу я ж уже заміжня, куди мені вивбируватися і перед ким вимахуватися. Але біда в тому, що навколо нього все ще повно тих, хто вивбирується і вимахується, і кому «жена-нє-стєна» і все таке. Ну і він, відповідно, вже такий впевнений, що ви вже скріплені серйозними ланцюгами шлюбу і шиньоном тьоті з рагсу, і точно нікуди один від одного не дінетеся. Тому можна вдома чесати пузо і кидатися шкарпетками, а на роботу в офіс іти красивим. І так день у день. А потім ще діти, підгузки, недосип, депресія… Коротше, ви зрозуміли найпохмуріший сценарій. Добре, що є психоаналітики – вони не так дурнувато, як я, пояснять вам причини і наслідки, а ще як їх уникнути чи переварити.

5

 

Я не проти шлюбів, я тільки за. Особливо коли присутній здоровий цинізм з боку жінки – їй, тобто вам, не тільки себе кохану, а й дітей утримувати, у випадку, якщо татусь зіллється. Тому, дівчатка, ще раз і ще раз – шлюбний контракт. Самій стрьомно – хай ваша мама чи тато у нього попросить, посилаючись на віковічні традиції вашої родини. Тоді і він буде обережніший, і ви спокійніша з приводу аліментів «якшо шо». Але може – і я вірю в це власне у вашому випадку – до такого ніколи й не дійде. Головне – зберігайте і у законному, рагсованому шлюбі рівно ті ж стосунки, що були під час зустрічання: він за вами вбивається, ви його толеруєте. Не втрачайте голову, не вростайте в халат. Живіть цивільно чи офіційно, і хай вас ніколи не застане «пародія на сімейне життя».

Ірена Карпа