1Для Павла Табакова давати концерти у новорічно-різдвяний період стало вже доброю традицією. І цьогорічні свята не будуть винятком: третього січня романтичний і голосистий співак збере своїх шанувальників у Національному драматичному театрі
ім. М. Заньковецької – на два святкові концерти із загадковою назвою «Сніг без пауз». Чого чекати меломанам від цієї концертної програми, який доленосний вибір доводилося робити в житті і про те, що є глобальною творчою метою, – в ексклюзивному інтерв’ю Павла Табакова журналу «BOOM plus TV».

Павло Табаков: Період новорічно-різдвяних свят – особливий. Недарма кажуть, що в цей час небеса відкриваються і благодать Господня сходить на Землю. Людям залишається бути відкритими і щиро приймати ці дари. Особисто для мене зима – дуже благодатний період. Це період не тільки гарного святкового настрою, а й своєрідного очищення: білий сніг, який вкриває землю, наче очищує все і всіх довкола. Цій чистоті радіють око і душа. Я б навіть сказав, що саме зима – моя улюблена пора року (усміхається). Може, це випадковість, але саме перед Різдвом у моєму житті ставалися важливі події. Так з коляди, коли ми збиралися з друзями і ходили від хати до хати, свого часу народилися акапельні гурти «Менестрелі» і «Орфей». На католицьке Різдво 2005-го я переміг у телепроекті«Шанс», з чого й почалася моя сольна пісенна творчість. А згодом наприкінці року виходило кілька моїх альбомів. Контракт із всесвітньо відомим лейблом Universal Music Group підписав 15 грудня, у перерві між двома сольними концертами у Львові. Одне слово, зима – період позитивних подій.

BOOM plus TV: Ваші новорічно-різдвяні концерти – це вже щорічна традиція…

П.Т.: Так, і цієї традиції стараюся не просто дотримуватися, а щороку додавати до неї щось нове – нові пісні, нові позитивні емоції, візуальні й настроєві рішення. Так буде і цьогоріч: у концертній програмі «Сніг без пауз» планую виконати багато нових творів. Так що дивуватиму насамперед прем’єрами. Хоча без колядок і різдвяних пісень із альбому «Різдво для двох», а також без світових зимових хітів, звісно ж, не обійдеться. Після Львова з такими концертами плануємо поїхати у невеликий тур містами України.

BOOM: Ви згадали про перемогу в «Шансі». Це було десять років тому, такий собі ювілей. Як змінився Павло Табаков за ці десять років?

П.Т.: Я став значно впевненішим – як у собі, так і у своїй творчості. Різноманітнішим і, за моїми внутрішніми відчуттями, навіть більш творчим. Зрештою, за ці десять років я став особистістю з чималим життєвим і творчим досвідом. Уже мало що залишилося від того хлопця, який 2005-го прийшов на «Караоке на майдані» і потрапив у «Шанс» (усміхається).

BOOM: На «Караоке на майдані» Табаков прийшов, фактично не знаючи українського шоу-бізнесу…

П.Т.: Та я навіть про «Караоке на майдані» тоді не знав! Це мене хлопці з октету «Орфей», з яким я тоді гастролював усією Європою, підбили. Кажуть одного дня: «Ти ж так круто співаєш «фірму», це шоу для тебе!» (У ті роки я мав власні концертні програми у кількох львівських клубах – співав, власне, «фірмові» пісні з репертуарів Стінга, Джо Кокера, Френка Сінатри, Робі Вільямса, «The Beatles»…). Повірив друзям – пішов на телешоу. Заспівав «Lady In Red» Кріса де Бурга. І – переміг у «Караоке».

BOOM: Вам подобаються жінки в червоному?

П.Т.: Ну, я ж Тілець (усміхається). Бачу жінку в червоному – і одразу захоплююся. Потім, звісно, під час спілкування захоплююся уже самою жінкою, а не кольором її сукні.

BOOM: А можете пригадати найскладніший вибір у своєму житті – творчому, особистому?

П.Т.: Найскладнішим для мене самого завжди був і залишаюся я сам з усіма моїми життєвими та творчими виборами. У різні періоди життя давало мені різний вибір. Хоча глобально вибір – це така штука, яка подарована нам вищою силою. Вибір – це велике благо. Це, власне, і є тим, що називається свободою людини у повному розумінні цього слова. Стоячи перед якимось вибором, найважливіше уміти чути самого себе. Не когось іншого, а саме себе, бо то є твій вибір. Я вчуся цього. І розумію, що чим далі, то більше прислухаюся до себе, свого внутрішнього голосу, інтуїції. Від помилок ніхто не застрахований. Щобільше, ніхто не вчиться на чужих помилках – тільки на власних.

BOOM: Про яку помилку у своєму житті шкодуєте найбільше?

П.Т.: Важко сказати… Напевно, не назву такої помилки. У різні періоди свого життя я керувався тим баченням, яке мав на той час. Тож завжди робив той вибір, який вважав за потрібне. Моє найбільше щастя у творчому житті – у тому, що я завжди мав свободу творчості, що ніколи не повинен був підкорятися і слідувати чиїйсь думці. Як співак, я завжди співав і співаю те, що мені хочеться. Як композитор – писав і пишу ту музику, яка до мене приходить. Я взагалі часто думаю про те, що не зміг би творити, якби хтось обмежував мене. Я – вільний митець, і в цьому моє творче щастя.

BOOM: А проект «Голос країни» Вам важко дався?

П.Т.: Непросто. На цей проект я йшов, маючи за плечима тривалу співочу кар’єру і чотири видані альбоми. Тому, на відміну від інших, менш досвідчених учасників, мені кожного ефіру треба було доводити, що я – не випадковий співак на українській сцені. Це було непросто. Але я розумів, що так буде. Тому десь місяць вагався, чи йти на «Голос». Друзі, зокрема Тоня Матвієнко, наполягали, щоб ішов. Зрештою, зважився. І, як показав час (а проект тривав майже рік) та й, врешті, перемога, це був таки правильний вибір!

BOOM: Яка Ваша глобальна творча мета?

П.Т.: Мабуть, не буду оригінальним: як кожен артист, прагну виступати на сценах не тільки України, а й світу. Але ще більш глобальна творча мета – щоб мої пісні і пісні у моєму виконанні звучали ще довго й після мене.

BOOM: Як мінімум одна пісня вже має такі шанси – «Тільки ти моя»…

П.Т.: А я хотів би, щоб таких пісень було щонайменше десять (усміхається).

BOOM: У вашому репертуарі є пісні і про щасливе кохання, і про нещасливе. Про яке почуття Вам більше подобається співати?

П.Т.: Більше, звісно, про щасливе. Я взагалі думаю, що музика, пісні мають нести переважно позитивну енергетику і позитивний посил – щоб надихати людей, викликати добрі емоції, створювати гарний настрій. Зрештою, у моєму репертуарі тільки світлі пісні. Взагалі немає «темних» – є просто сумні, які розповідають ту чи іншу емоційну історію. Бо ж життя – різне, і кожен із нас переживає різні емоції.

BOOM: Цікаво, на чиї концерти ходить сам Табаков? Хто із колег вразив Вас найбільше?

П.Т.: Я часто ходжу на концерти, але здебільшого це виступи іноземних артистів. Щороку приїжджаю в рідний Львів на «Альфа Джаз Фест». Недавно їздив до Мінська на сольник Робі Вільямса. А найбільше мене вразили концерти «Queen» у Харкові, Мадонни, Боббі Макферріна та Seal у Києві.