Станіслава Єжи Леца називаються львівським генієм. Цей сатирик, поет і філософ був одним із пророків та символів ліберальних змін у Польщі та Європі. Народився він 6 березня 1909 року у Львові й прожив тут першу половину життя. Навчався у львівському університеті, тут дебютував поезіями, співпрацював із різними довоєнними часописами.

5

Всесвітньо відомим польський майстер сатири став завдяки збірці афоризмів «Незачесані думки», яка стала класикою жанру та перекладена багатьма мовами світу. Умберто Еко назвав її «книжкою, з якої кожна цивілізована мисляча людина мусить щовечора прочитати два або три абзаци, перш ніж засне (якщо взагалі зможе заснути)». Чимало з «непричесаних думок» існують сьогодні як приказки.

Лише зараз Станіслав Єжи Лец нарешті дочекався гідного вшанування його пам’яті у Львові. Зокрема, нещодавно, 22 квітня, на будинку №6 на вул. Словацького розмістили меморіальну таблицю на його честь. Це якраз і є той дім, де в 1920 – 1934 та в 1939 – 1941 роках мешкав геніальний львів’янин. Таблиця містить фото письменника і невелике пояснення українською та англійською мовами. Також тут знайшлося місце для одного з його відомих афоризмів: «Буду тутешнім письменником, обмежуся нашою планетою».

7

А за день до відкриття таблиці у Львові презентували мистецький альбом «ЛЕЦ. ХХ століття», в якому афоризми видатного польського майстра сатири поєднали з найкращими фотографіями минулого століття. Вшановуючи його пам’ять, українські, польські та російські інтелектуали одночасно випускають унікальний мистецький альбом – своєрідний літопис ХХ століття. Видання містить 180 афоризмів і 180 фотографій, які ілюструють думки Леца. Крім того, в альбомі є 60 афоризмів, досі не відомих широкому загалу, адже публікувалися тільки в газетах і журналах піввікової давнини й не увійшли до «канонічних» збірок.

«…Намагаєшся сформулювати коротко, що ти думаєш про ту чи іншу політичну колізію, а потім розумієш, що це все вже сформульовано. В Леца ти знаходиш готове блискуче формулювання – коротке, афористичне, легке та водночас глибоке», – так про Станіслав Єжи Леца каже Віктор Шендерович – російський дисидент, письменникі правозахисник, який є автором проекту «ЛЕЦ. ХХ століття».

Із Шендеровичем неможливо не погодитися: афоризми Єжи Леца прекрасні. Відкрити для себе цього видатного сатирика буде не зайвим для кожного львів’янина. Ми спробуємо у цьому посприяти, поділившись зі своїми читачами частиною «правил життя» Станіслава Єжи Леца. Так, йдеться про його афоризми. Вибрати їх було дуже складно, адже це лише маленька частина із п’яти тисяч афоризмів, написаних Станіславом Єжи Лецом.

6

Мрія рабів – ринок, де можна купити собі хазяїна.

Прапороносець не давав себе відволікти зміною прапора.

Чи коли людожер їсть виделкою й ножем – це поступ?

Є боягузи розуму і боягузи серця.

І месії з нетерпінням чекають на свій прихід.

Іноді ніч буває занадто темною, щоб її помітити.

Межа поміж світлом і тінню – ти.

Ми розіп’яті на циферблаті годинника.

Не показуй пальцем – покажи собою.

Немає нових напрямків, є один: від людини до людини.

Розділяє не прірва, а різниця рівнів.

Справжній ворог ніколи тебе не покине.

Ти й сам забудеш про себе після смерті, що ж казати про інших.

У кожного століття є своє середньовіччя.

У людини немає вибору – вона повинна бути людиною!

Багато моїх приятелів стали моїми ворогами, багато ворогів заприязнилися зі мною, але байдужі залишись вірними своєму покликанню.

Я хотів сказати світові лише одне слово. Aле оскільки не зумів цього зробити, то став письменником.

На початку було слово — а в кінці гасло.

Від чого ти пішов, залежить від генетики, а на що перетворишся – від політики.

В одних країнах вигнання є найдошкульнішою карою, а в інших за нього повинні боротися найгуманніші громадяни.

Бувають часи, коли філософ на смертному одрі може казати: «На щастя, мене не зрозуміли!»

Бути в пащі лева – це ще півбіди. Поділяти його смаки – ось що жахливе.

Я втратив віру в слово, але цензура повернула мені цю віру.

Тирани ув’язнюють людину і в її власному серці.

Пам’ятайте: чим вищий попит, тим вища ціна, яку потрібно платити за волю.

Нація може мати єдину душу, єдине серце, єдині груди, які вона підставляє під удар, але лихо їй, коли в неї лише один мозок.

Недобре вірити в людину, краще бути у ній певним.

Написали вже все, але, на щастя, не все продумали.

Мудрості мало би вистачити усім, бо хто ж нею користується?

Можна опинитися на дні й не пізнавши глибини.

Майбутнє потрібно постійно викликати з небуття, минуле приходить саме.

Маріонеток повісити найлегше. Мотузки вже є.

Людину можна забити молотом. І серпом можна убити. Я вже не кажу про серп і молот водночас.

Коли народ позбавлений голосу, це можна помітити навіть при співанні гімнів.

Коли ми докопаємося до глибших археологічних шарів, то, можливо, знайдемо сліди великої культури, яка існувала перед сотворінням людини.

Іноді перед твором постає дилема: стати твором певного автора чи твором мистецтва.

Заніс Дурість до майстра: «Чи можна її переробити на Мудрість?» Майстер на це: «Можна, й ще дещиця залишиться».

Зауважте: для декого параметри ідеальної людини відповідають розмірам стандартної труни.

Іноді сатира змушена реконструювати те, що знищив пафос.

Говоріть коротше, аби почути кінець речення ще в ту саму епоху.

Громадська думка мала би стривожитися своєю відсутністю.

Він говорить настільки древні речі, що людство їх уже не пам’ятає.

Будь своїм міністром внутрішніх справ!

Влада частіше переходила з рук до рук, аніж від голови до голови.

Гамлет сьогодні: бути не будучи, чи будучи не бути?

Глибина і високий рівень – дві різні речі.

Деякі з тих, хто боїться глянути в очі майбутньому, не підозрюють, що майбутнє може показати їм зад.

Для мислення потрібен мозок, не кажучи вже про людину.

Життя примушує людину чинити багато добровільних учинків.

Зів’ялий знак оклику стає знаком запитання.

Злочин – джерело натхнення проповідників та моралістів.

Коли людині бракує слів, їх їй негайно нав’язує держава.

Прислів’я суперечать одне одному. У цьому, власне, і є народна мудрість.

Автор: Дмитро Плахта