Український співак Ростислав Кушина розповів «BOOM plus TV» про любов до пісні, перемогу на Міжнародному пісенному конкурсі у Лондоні та «неформат» на радіо.

Ростислава часто називають українським Поворотті, в його доробку – переспіви кількох світових оперних хітів. Він активно гастролює містами Європи та України, а журі на Міжнародному пісенному конкурсі у Лондоні стоячи аплодувало, визнавши його найкращим європейським талантом.

BOOM plus TV: Ростиславе, коли Ви вперше усвідомили, що музика – це справа Вашого життя?

Ростислав Кушина: Я почав співати з чотирьох років. Діти в такому віці ще не зовсім добре вміють говорити, а я вже виступав на великих сценах. Не лише в рідному Моршині, а й за кордоном. Займався у фольклорно-етнографічному театрі пісні «Джерельце», в якому мною опікувалася Ірина Король. Ірина Іванівна недавно мені розповідала, що я де ходив, там і співав. Із «Джерельцем» я об’їздив Польщу, Македонію, Угорщину, Німеччину, Австрію. У складі «Джерельця» я співав протягом 13 років і завдяки цьому зрозумів, що хочу пов’язати своє життя з музикою.

BOOM: Хто Вам привив любов до пісні?

Р. К.: Думаю, я вже з цією любов’ю народився. Але до всього мене підштовхують мої мама і бабуся. Також один мій дідусь співає й досі в церковному хорі, і другий також співав, а прадід був священиком, напевно, це від них.

BOOM: Ви здобули першу премію на Міжнародному конкурсі в Лондоні. Чи були «підводні течії» там?

Р. К.: Подавши заявку на участь, я зрозумів, що і там є свої «підводні течії». Річ у тім, що організатором для пострадянських країн виступала Росія. І вони зробили все для того, щоб я не виступив. Все почалось з того, що мені не вдалось поселитись у вказаний готель, пізніше зателефонували, сказали їхати в інший, а до початку конкурсу залишалось лише дві години. Мчу у концертний зал, раптом з’ясовую, що я у списку конкурсантів – перший! В мене паніка. Підходжу до російських організаторів і прошу, щоб переставили мій вихід у кінець, щоб міг бодай віддихатися. У гримерці тільки сів на стілець – заснув. Мене розбудив чоловік і дивується: «Ви що, ще не готові?» За секунду я вибіг на сцену. Подивився праворуч, потім – ліворуч, як мене вчив викладач, і заспівав добре. Журі аплодувало стоячи.

BOOM: Ви співаєте не лише оперу, а й естрадні пісні. Чому вирішили співати естраду?

Р. К.: Я вивчав академічний спів, але, як Ви, думаю, знаєте, така музика – не формат для українських радіостанцій. Саме тому, щоб бути ближче до людей, я почав співати естраду. Постійно борюся з тими форматами, роблю естрадні пісні. Це складно, але постійно експериментую. У концерті роблю різноманітну програму – пропоную слухачам і естрадні, і оперні твори.

BOOM: Як сприйняли радіостанції Вашу першу авторську пісню «Кохана»?

Р. К.: Справді, «Кохана» – це перша пісня, яку сам написав. Якось після концерту, було вже далеко за опівніч, повернувся у готель і ліг спати. О третій ночі прокинувся від того, що мені приходить у голову якийсь текст. Узяв диктофон і надиктував текст, а потім наспівав мелодію. Я записав її у дуеті з Боженою Дар. Пісню взяли радіостанції, що було дивно, адже оперний співак – це діагноз для радіостанцій.

BOOM: Але із введенням у дію закону про квоти мало багато чого змінитися…

Р. К.: Так, української пісні стало звучати більше, ніж це було раніше. Але ті формати і неформати, якими постійно прикриваються радіостанції, для мене не зрозумілі. Кожен артист має свого слухача, але ж радіостанції повинні допомагати, щоб той слухач послухав улюбленого артиста.

BOOM: Як бути оперним співакам в українському шоу-бізнесі?

Р. К.: Головне не здаватись, а багато працювати. Я після участі в шоу не сидів жодного дня: репетирував і виступав. І зараз у місяць планую дати більш ніж 15 концертів і ніколи не дозволю собі співати під фонограму. Виходжу до людей під час пісні і даю їм мікрофон, щоб переконалися: це живий звук. Повірте, це дає свій результат.