Ще одна історія кохання

Кажуть, усі наші долі написано на небесах і в кожного є своя половинка. Треба лише вчасно знайти та розпізнати її. Наші герої є прикладом того, що всупереч долі піти просто неможливо.  Але , на жаль, 25 листопада 2015 року  помер Слава, який так неймовірно кохав Олену, а вона його!!!  Дуже важко і страшно втрачати людей. Складно змиритися з думкою, що кохана людина більше ніколи не опиниться на порозі, не заговорить з Вами. Ми знаємо, що цей чоловік залишиться з Оленою в серці і назавжди  буде оберігати її життя!!! Вічна пам”ять!!!

2 3 4 6 7 8

Олена: Пам’ятаю той день, коли ми познайомилися. Ні, це не була зустріч на вулиці, в кафе чи нічному клубі – усе було набагато прозаїчніше – ми познайомилися через Інтернет. Слава поставив п’ятірки в «Однокласниках» на всі мої фото.

Слава: Найкумедніше, що ми живемо в одному районі, але ніколи раніше не зустрічалися. Я сидів в Інтернеті і раптом побачив фото красивої дівчини. Зізнаюся, вона мені одразу дуже сподобалася. Це був 2010 рік.

Олена: Протягом довгого часу Слава був лише моїм віртуальним другом, але одного разу, коли я пила з подругою каву, Слава написав смс: «Як ти? Де ти? Може, зрештою, побачимось?» Я відповіла, що я в «Double coffee». Через чотирнадцять секунд він уже був переді мною.

Слава: Перше враження було більш ніж приємне – Олена виявилася ще гарнішою, ніж на фотографіях. Ми трішки поспілкувалися, а потім їй потрібно було їхати на вокзал по квиток до Києва. Звісно, я погодився не лише підвезти, а й купив квиток у СВ. Хотів як краще.

Олена (сміється): А потім виявилося, що Слава переплутав дати і купив мені квиток на інший місяць. Доводилося міняти.

Слава вміє вражати. Я саме була в Києві у справах, як телефонує В’ячеслав і каже: «Мені потрібно передати документи до Львова. Зараз приїде друг і привезе їх тобі, а ти мені передаси, коли приїдеш до Львова». Я виходжу зустрічати того друга, під’їжджає машина, а з неї виходить чоловік із величезним букетом квітів. Там було більш як сто троянд. Я була просто вражена.

Слава: А як я здивувався, коли ти мені вислала фото… Уявіть, Оленка зірвала пелюстки троянд, наповнила ними ванну і сфоткала себе в тій красі. Мабуть, уже тоді я зрозумів, що закохався.

Олена: Потім Слава приїхав до Києва, ми гуляли, і на вокзалі вперше поцілувалися. Він мені дуже сподобався, але тоді я ще не була впевнена у своїх почуттях.

Слава: Якщо чесно, я був переконаний, що в нас вже починаються стосунки, а ось моя кохана ще не розібралася до кінця. Тоді вона працювала моделлю, і її запросили на роботу в Індію. Сказати, що я був засмучений – не сказати нічого. Я її видаляв з контактів, потім добавляв. Вона могла не відповідати на мої повідомлення тижнями, потім сама перша писала. Одне слово, дурила мені голову.

Олена: Я не була впевнена в серйозності його намірів – на жаль, послухала «подруг», які порозказували про нього всякі дурниці.

Десь через два роки ми знову зустрілися, щоправда, випадково. Я тоді була без мейк-апу, зачіски, одне слово, «натюрель».

Слава: Коли я її побачив, мені аж дух перехопило – вона була така мила, така рідна. Ввечері знову написав їй у соцмережі. Вона відповіла, і так ми відновили стосунки.

Олена: Однак не все було так просто. Він виявився занадто наполегливим, мене це лякало. Скажімо, я їду на зйомки в Польщу, а мій коханий каже, що їде зі мною. Не питаючи мене, запланував поїздку в Прагу, потім у Трускавець. Я звикла самостійно приймати рішення, і те, що хтось вирішує за мене, що і як робити, мене просто лякало. Потім був ще один випадок: у продажу тільки-но з’явився iPhon 5, Слава вирішив мені його подарувати, але я не змогла прийняти такий дорогий подарунок. В емоціях ґаджет просто викинули у вікно.

Слава: Я хотів як краще, а вийшло навпаки. У травні 2013-го Олена мені написала: «Не дзвони мені більше», а я відповів: «Для чого ж ти тоді мені морочиш голову?» Я був шокований, але більше перших кроків не робив.

Олена: Через кілька місяців, я саме повернулася з Португалії, випадково знайшла вдома його шалик. Відчула, що дуже сумую за ним, і тому написала, щоб він приїхав і забрав свої речі. Хоча, мабуть, підсвідомість підказувала, що мені потрібна ця людина. Спочатку Слава не відповідав, але згодом крига розтала.

В один із вечорів, коли ми переписувалися, Слава зізнався, що дуже погано почувається. Зізнаюся, мені дуже захотілося зробити йому щось приємне

Слава: І зробила. Уявіть собі, о пів на дванадцяту ночі дзвінок у двері, я відчиняю, а там стоїть чоловік і в руках тримає сто кульок, кольорових, яскравих! А до них ще й записка: «Не сумуй!» Це один із найяскравіших епізодів.

Олена: Кажуть, у біді пізнаються справжні стосунки. У мене тоді теж почалися проблеми зі шлунком, але я, як це часто буває, не мала ні часу, ні сили лікуватися. Та, як я вже казала, Слава дуже наполегливий –  він майже силоміць завіз мене в лікарню на обстеження. Потім почалося лікування. Було і сумно, і кумедно водночас – лежати вдвох під крапельницями в одній палаті. Але тоді я вперше зрозуміла, що не сама, що про мене є кому потурбуватися. А також збагнула, що теж хочу піклуватися про цю вже рідну мені людину.

Ось так і почалися справжні стосунки. Був ще один романтичний момент: ми сходили на концерт Олени Ваєнги у Львові. Після нього Слава обняв мене і промовив слова з пісні: «Давай больше не терять друг друга».

Слава: Відтоді ми бачилися майже щодня. Я вже знав, що ця жінка буде моєю. І в один прекрасний день захотів подарувати їй авто. Олена: Це був не просто подарунок, а справжній сюрприз. Ми вечеряли в одному з ресторанів, а коли вийшли на вулицю, почала грати музика, феєрверки, на подвір’ї стояло авто – Porsche Panamera. Сказати, що я була в шокована, – не сказати нічого. Слава: Я прагнув зробити сюрприз, вразити її, і радий, що мені це вдалося. Згодом ми поїхали в Париж, і там, на Ейфелевій вежі, в гарному ресторані я освідчився їй.

Олена: Це було дуже красиво і романтично, як у кіно.

Слава: Я можу з упевненістю сказати, що ми разом пройшли все, зокрема й мідні труби. Те, що Олена була поруч, дуже допомагало. Я вдячний їй за витримку, вона справді дуже сильна жінка.

Оленочка дуже хотіла, аби все було ідеально на весіллі. Ми запросили гурт «ТіК», одеських музикантів «Black Stars», була також пісочна анімація та феєрверки, свято вів Сергій Притула. Багато шампанського та 54-кілограмовий торт теж вразили гостей. Цей день справді був казковий.

Олена: Усе було схоже на казку, я почувалася справжньою принцесою. Дехто вважає мене Попелюшкою, але це не так.

У 19 років батьки поїхали за кордон. В той час я навчалась в інституті і опікувалась молодшим братом, який залишився на моїх плечах. Потім почала працювати моделлю. Перший мій контракт за кордоном був більш ніж успішний, я поїхала працювати в Китай, заробляла доволі непогані гроші, згодом Корея, Таїланд, Індія. Були пропозиції в Мілан, але з певних причин я відмовилася.

Слава: А насправді все почалося з того, що мама Олени відправила фотографію дочки на конкурс краси, в якому вона перемогла.  Згодом кохана брала участь в конкурсі «Міс львівська реклама», її запрошували на « Міс Україна», але вона не поїхала.

Олена: Працювати моделлю мені подобалося, але більше цікавила менеджерська робота. Я повернулася в своє модельне агентство, де реалізувала себе як менеджер. Мені це добре вдається. Зараз я і моя партнерка успішно розвиваємо цей бізнес, адже це насправді дуже цікаво.

Слава: Багато хто каже, що після весілля життя стає нецікавим та буденним. Тішуся, що в нас не так. Поруч зі мною жінка, яка своєю цілеспрямованістю та відданістю вражає мене щодня. І я радий, що доля послала нам такі випробування, адже те, що здобувається таким тяжким трудом, цінується значно більше.