Якось так повелося в Україні, що жінка має робити все: гарувати на роботі на рівні з чоловіком, нормально заробляти, приходити додому втомленою, робити з дітьми уроки і готувати їсти для всіх, тоді як чоловік просто падав драматично підкошеним страждальцем перед телевізором: я змучений, лиши мене.

Феміністки б’ються за те, щоби при цьому бодай зарплатня в чоловіків і жінок за ту ж саму роботу була однаковою. А вона відрізняється: навіть у просунутій, здавалось би, Франції, чоловікам платять на 15% більше. (Тому француженки дуже спокійно ставляться до того, що за них платять в ресторані чоловіки – на це і є їхні 15 процентів, ні?) А ще феміністки не проти, якщо чоловіки візьмуть на себе рівну частину домашніх обов’язків: прання, прибирання (якщо немає можливості найняти прибиральницю), кляті уроки з дітьми. Як бачите, феміністки дуже нормальні люди. Принаймні ті, що не йдуть на крайнощі з пропагандою неголених підпашок і шеймінгу інших жінок, що взулися в підбори й у відверті сукні, тож стали – жах! – секс-об’єктом, тільки би задовольнити чоловіків.

108

Як на мене, то кожен має робити те, що його пре: хоче баба бути секс-об’єктом, не заважає їй це в житті, а навпаки додає комфорту – слава Богу. А хоче ходити на пласкому ходу у комфортному одязі і без мейку – теж прекрасно. В цих двох різних типів баб просто різні цільові авдиторії. Другі запросто злиються з натовпом де-небудь у Європі, на перших завжди висітиме ярлик «дівчина зі Сходу», особливо якщо в комплекті підкачані губи, біле волосся і оці підошво-брови, такі популярні (лише) в Україні останнім часом. Я всіх люблю, якщо людина не мудак. Люблю навіть на цих однакових з лиця дівок витріщатися. Це ж треба таку роботу проробляти зі щоденним тюнінгом! Мені от чесно впадло.

 

109

Але повернімося до наших баранів. Себто, чоловіків і хатніх із ними стосунків. Хтось (як от я) відразу має звичку жити з чоловіком у спільному господарстві. Ну не складається у мене з романтичним зустрічанням, зараза, кожен відразу пропонував з’їхатися разом. Може, сильно добре годувала їх, я знаю? А хтось і правда довго зустрічається, отримує квіти, подарунки і ночі в розкішних готелях. І якщо при цьому всьому коханий ще й чесно виявляється неженатиком, пара молода одружується (або просто з’їзджається для громадянського шлюбу). І тут кажуть, часто починаються проблеми. Людей з часом усе більше дратують побутові звички одне одного, вони змінюються, бо ж все, справу зроблено, він (вона) уже мій (моя). Жінки, всупереч очікуванням чоловіків, не зустрічають їх з роботи щодня у секс-білизні і на каблах. Чоловіки, що клялися у власній прогресивності і догляді за дітьми, забивають на це діло, прикриваючись зайнятістю на роботі, і розводять руками: ти ж мати.

 

Я не маю універсального рецепту довгого і щасливого подружнього життя. Коли щось не виходить після кількох спроб, я міняю набір і правила гри. Того в мене вже третій шлюб пішов. І того я геть не показник успіху цього «стосунки – це важка робота». Та все, блін, важка робота! Гаруй, поки не вмреш. Бррр…

 

110

У мене є свій магічний рецепт – професійний психоаналітик. Регулярний контакт з психоаналітиком, навіть не з сімейним, а з цілком індивідуальним, що допоможе вам визначитися зі справжніми потребами й нав’язаними соціумом кліше – це справді маст. Бо ці кліше передаються нам від бабусі до мами без огляду на нашу освіту й життєві орієнтири. Ці кліше пролазять, як таргани, в нашу, здавалося б, цілком вже дорослу свідомість і змушують чинити дурниці, повністю нівелюючи свою вартість. Ну бо як заповідала мама-бабця: чоловік буде нагодований і не полізе тебе бити. Чи там: заміж вийшла – терпи, така жіноча доля. (Бо як не вийшла, це взагалі страх і катастрофа в цій логіці) І от ми такі всі красиві, розумні і просунуті, варто нам викраяти годину вільного часу, щодуху кидаємося варити борщі. Тоді, коли наш коханий піде на масаж або на келих з друзями. Киш! Киш! Женіть таке від себе.

111

 

Не треба намагатися тягнути все на собі, щоби врятувати світ. Є невеличка хитрість – за кожну маленьку дрібницю, яку зробив чоловік, щоби вам допомогти, хваліть його, наче він здобув Нобелівську премію. Не влаштовуйте скандал. В крайньому разі, просто спокійно поговоріть, поясніть, що вам так важко, що ви виснажуєтеся і що були би вдячні, якби він теж брав участь у вашому спільному господарстві. (Пістолет за спиною поки не показуйте, хе-хе). Принаймні це те, що мені радить робити моя психоаналітик, і це те, що працює. Спробуйте і ви. Не терпіть, бо одного разу ваше терпіння трісне і розірве навколо все, що ви так довго будували.

А так то все буде чотко.

Ірена Карпа