Старий бородань Леонардо Да Вінчі сказав: «Хто в страху живе, від страху і помирає». Кожен з нас у житті чогось панічно боїться. До судоми кісток, до скреготу зубів, до холодного поту на спині. Боїться і не зізнається. Нікому. Навіть собі.

У світі є багато фобій: від звичайних – страх висоти – до чудернацьких – як-от, страх перед брудними руками. Все це лікується, але не таблетками чи курсом терапії у суперфахівців, а працею над собою.

Більшість наших страхів родом з дитинства. Інколи підсвідомість видає те, чого ми зовсім не пам’ятаємо. Скажімо, ще в дитячому садочку невігласка-вихователька при всіх осоромила вас за мокрі штанята. Відтоді страх бути присоромленим постійно вас переслідує. Рамки, які ми створюємо собі самі, змушують нас відмовлятися від багатьох речей.1

Моя сусідка Людмила завжди мріяла замовити професійну фотосесію. Для пересічної людини в цьому якогось супервчинку немає, а от для Людмили… Колись, ще у школі, коли знимкувалися для альбому початкових класів, фотограф-недограйко зробив дівчинці «комплімент», що вона схожа на жабеня.

Інша моя знайома має ще серйозніші проблеми – вона боїться сексу. Кожного разу, коли це має трапитися, жінка знаходить тисяча й одну відмовку, а якщо не вдається уникнути виконання подружніх обов’язків, молиться, аби це все якнайшвидше закінчилося. Від цього страждають і вона, і чоловік, і близькі, а яких пара виливає весь свій негатив. Жінка стверджує, що ніколи не піддавалася сексуальному насильству або домаганню. Попри те, психологи виділяють так званий амбівалентно-таємничий момент.

(Амбівалéнтність (від лат. ambo — обидва і лат. valere — володіти, діяти) — психічний стан роздвоєності. Співіснування протилежних відносин або почуттів (наприклад, таких як любов і ненависть) до людини, об’єкта чи ідеї). Те, про що ми вже говорили – ви не пам’ятаєте, а підсвідомість не може забути. Це може бути та сама історія із вихователькою. Ви спробували забути це, як огидний спогад, а ось рубець у душі залишився.

Є два важілі, якими можна керувати людьми: страх і особистий інтерес

Наполеон I

Що більше наляканий народ, то легше ним керувати. Паніка, страх, посіяні в натовпі, поширюються швидше, ніж вірус найнебезпечнішого грипу. Стан війни, в якому останнім часом перебуває наша країна, зумовила значне зростання страху і паніки. Здавалося б, цілком адекватні люди, які ще вчора скептично заявляли про те, що «танки в наше місто не увійдуть», сьогодні вже мають напоготові «екстрені» валізи та закордонні паспорти. Звісно, береженого Бог береже, але паніка ще ніколи і нікому не стала добрим порадником.

Страх не є небезпечний він у нас самих

(Стендаль, французький письменник)

Більшість людей панічно боїться стоматологів. Змалку нав’язані страхи, що «буде боляче», змушують жертвувати тим, що зараз украй необхідно – здоровими зубами, блискучою усмішкою. Моя подруга Ірина до стоматолога йде лише тоді, коли жодні знеболювальні препарати вже не допомагають. Зрозуміло, що в неї погані зуби, тому вона не усміхається, отже, її вважають занудою, вона комплексує… Таких «отже» дуже багато.

 Страх змушує людей думати

Аристотель, дравньогрецький філософ

Під час опитування моїх друзів у FB понад сто людей заявили, що панічно бояться змій. Причому більшість з них ніколи з ними не зустрічалася. Страх, який ми самі собі навіяли, може стати причиною відмови від багатьох радощів у житті. Скажімо, Оксана, дизайнерка, навіть відмовляється їздити в Карпати через боязнь зіткнутися з гадюками.

Інколи відвага народжується зі страху

Джордж Гордон Байрон, англійський поет

Мій двоюрідний брат Святослав завжди боявся висоти. Навіть подивитися з вікна третього поверху для нього було справжнім випробуванням. Кілька місяців тому він зустрів дівчину, шалено закохався, виявилося, що в неї хобі –  парашутний спорт. Безумовно, відважився він не одразу, та, знову ж таки, страх виглядати боягузом спонукав його на рішучий крок – він стрибнув із парашутом.

Він подолав свій страх і став більш ніж успішним учнем!

 

Єдине, чого варто боятися на цій планеті, – це людини

Карл Густав Юнг, швейцарський психолог і психіатр

 

Більшість радянських і пострадянських дітей боялися одного – бабайка. Кожен малював у своїй уяві вигаданого страшка, але ніхто його не бачив. Результат один – ми боїмося чогось, а чого конкретно, не можемо визначити. Якби нас лякали міліціонерами, «тітушками» чи путінами, ми б мали конкретну особу, яку в дорослому віці можна вже і перестати боятися. Але ж ні, бабайко ходить біля кожного з нас, і досі є люди, які бояться темноти, невідомості, відповідальності, стосунків – усе через того бабайка, якого ніхто не бачив, але всі ним лякають.

Я живу в постійному страху, що мене зрозуміють неправильно

Оскар Вайльд, англійський філософ, письменник

 

А пам’ятаєте, як добре ви вивчили вірш, але не пішли відповідати, бо боялися, що клас сміятиметься з вашого нового светра, який  зв’язала мама? Страх публічності, бажання не виділятися, не одягати смішної червоної квітки на шию, великого капелюха, зелених панчішок у сорок років змушує зливатися нас із сірою масою, бути такими, як усі, аби тебе «не зрозуміли неправильно». Але ж давно відомо – хочеш зробити успішну справу, дій, не як усі. Але для цього потрібно мати відвагу.

Пригадуєте, колись на одному з центральних каналів ранкове шоу вели два коміки і блондинка, яку на всіх форумах поливали брудом? Серйозні дядьки і тітки стверджували, що вона «не дотягує» до рівня цих зірок, але «нехай буде фоном». Якби вона злякалася, забилася в куток, сьогодні б країна не мала «Ревізора».  Нехай вона когось дратує, хтось її ненавидить, хтось захоплюється, але зараз вона Star №1 на українському телепросторі.

Американський психолог О. Маурер довів, що страх – це передчуття болю. Він розглядав страх як умовно-рефлекторне явище, зумовлене ставленням до больових реакцій. Якщо це так, то всі ми інтуїтивно постійно перебуваємо в очікуванні якогось болю. А кажуть, хто на що чекає, той те і має.

Існує така теорія, що насправді є не десять тяжких гріхів, а дванадцять. Один із них – бійся тільки Господа, і нікого, крім нього.

Ми можемо навчитися володіти нашими страхами, опановувати себе та брати гору над тими почуттями, які досі керували нами та вказували нам, як жити. Ми виросли і мусимо зрозуміти, що бабайка нема, є тільки те кіно, яке ми крутимо у своїй голові.

Корисна література до теми:

 «Чи можна подолати свій страх?» В. Альбісетті 

«Засіб від страху» А. Курпатов

«Керування страхом» В. Пічугін