Знімок екрана 2016-08-20 о 07.44.57Сиділи от недавно за столом із друзями. Щось їли і, жуючи, міркували про життя.

– Жінки останні двісті років змінювалися неймовірно стрімко, – сказав мій друг француз. – А чоловіки останні дві тисячі лишалися такими ж. Нам важко відслідковувати всі ці зміни. Ми більше не розуміємо ні жінок, ні що їм насправді потрібно.

Ми з подругою Анею трохи припухли. Справа навіть не в тому, як по французах пройшлися ідейним бульдозером їхні феміністки. А в тому, як спокійно (хоч і сумно) чоловік це визнає. Так, він не розуміє жінок. І не тому, що вони такі-сякі витребенькуваті дурепи, чи білявки, чи друг чєловєка (що там ще закидають нам чоловіки вітчизняного виробництва?), а просто тому, що жінка надто швидко еволюціонує і щоразу пристосовується до змін у суспільстві. Або пристосовує то суспільство до себе – тут уже хто яким народився.

– Насправді в тебе все з цим гаразд, – поспішила втішити його я. – Ти от дуже добре знаєш, що мені потрібно. Що я їм, що мені казати, куди зі мною йти і які приносити книжки. Так що не випендрюйся.

– Ні-ні, – він був невблаганний. – Дякую, звичайно, але то я все роблю радше… навмання. Прокатить – не прокатить. А вже потім роблю емпіричні висновки.

То он воно як, виявляється. Я й не підозрювала. Хоча тактика прекрасна. Обережний спосіб не нашкодити цьому дивному створінню (мені), яке то кричить, що воно самостійне і ніякий мужик не буде їй вказувати, що робити, то раптом хитро посміхається і вимагає вагон трусів ла-перла, авіаквиток і вінтажну прикрасу. Причому вимагає теж цілком непомітно. Так, щоб і незчувся, як все купив. Тому закидонів бути ніяких не може – що таке, любий, це ж було твоє рішення, і рішення прекрасне і правильне!

Знімок екрана 2016-08-20 о 07.44.49Ех! Останнє речення явно стосувалося цього “чоловіки не змінювалися останні дві тисячі років”. Наші важелі маніпуляції ними так само лишаються тими ж. Подивіться, прости, Господи, будь-який жіночий тренінг про “здаватися слабкою, залишаючись сильною”.

Але якби все закінчувалося левелом “здобудь мені все, що мені треба, і йди звідси”, проблем би не було. Ми б їм секс і мур-мур слова “ти геніальний, ти сильний, ти щедрий, ти суперсекс-якого-в-мене-в-житті-не-було” – вони нам все за списком і до побачення. Але ж ми теж не геть чисто амазонки. Нам теж треба, аби щось сопіло поряд, гладило по голові і робило масаж ніг, коли ти забігана на підборах з роботи прилетіла. Ну і плюс всі ці класичні чоловічі штучки типу прибити поличку, закрутити гайки, налаштувати телевізор, принести важке, розібратися зі страховкою (мене особисто заводить, коли мій мен петрає у техніці). А, і діти, наші квіти. Якщо чоловік не може впоратися з моїми дітьми – надовго не затримається. А якщо дітей не любить, то і порогу мого дому не переступить. Ті з вас, у кого є діти і хто не живе з їхнім біобатьком, мене, думаю, зрозуміють.

Тому в віці “я розмножилася, я самостійна, мені потрібен мен-партнер, але тро-о-шечки сильніший за мене” чоловіки пробують милу стратегію “зайду-но я до тебе через твоїх дітей”. І тимчасово, на період залицяння, взагалі перебирають на себе функцію вусатого няня. В школу привести? Молоко загріти? Коли у садку вихідний, а в тебе робочий, взяти їх в кіно і в парк? Ну звісно ж, звісно, кохана, ти можеш на мене покластися. І кохана покладається. Неодмінно повторюючи йому, яка ж вона з ним щаслива. Ну так, аби навичок не втрачав. А то всяке буває – переїде він до тебе з усіма своїми сорочками і шкарпетками, і почне тихо лізти на голову, сподіваючись лишитися непоміченим. А нам таке нашо? Нам таке не треба. У нас в кожної вже були в житті стосунки з чоловіком, який радше сам скидався на старшу дитину: я це не вмію, ти ж така мудра, ти все розрулиш, ой, а зроби. Ну і потім: а нашо ти це туда поклала?! Чого ти це не вирішила? Ой, у мене депресія від тебе – тобі на мене наплювати!!!

Нє-е-е. Цей період треба закрити в коробку, заліпити скотчем і пустити в море. Чоловікові треба відразу втовкмачити: щаслива жінка – щасливі всі навколо. І ти, і діти, і пес, і навіть твій клієнт, будуть щасливі. Ти про мене дбаєш – я дбаю про тебе. Готую смачну їжу і займаюся прекрасним сексом. Щоби завтра ти запросив мене в ресторан-кіно-на сквош, а може, також щось приготував. І тоді я ліпше працюю і роблю тобі подарунки, бо я хоч і дівчинка, а на життя собі заробляю. І ти теж робиш мені подарунки – але більші, кращі і дорожчі, бо ти хлопчик, який – читай вище – не змінювався останні дві тисячі років. Що не ясно? А, ну так, я дійсно тебе люблю і ти найкращий. Чесно-чесно. Таких, як ти, на світі більш нема.

Продовжуй робити мене щасливою. Воно ж рикошетом відбивається, ти в курсі?..)