14

Не знаю, як із вас, а з мене лижник чи сноубордер кепський. Я можу хіба грамотно пити глінтвейн, з мудрим виглядом споглядаючи засніжені вершини. Хоча мій канадійський друг і стверджує, що любов до гарно попоїсти і випити біля каміна в гарному товаристві робить із тебе наполовину професійного лижника, як правило, від зими я втікаю. І радісно співаю українських колядок де-небудь в Іспанії, а то і в Камбоджі, приміром, у закинутій церкві колишньої британської гірської станції. Мусить же хтось і туди донести Дух Різдва?

Духу Різдва сніг потрібен не конче. Він уже добре, здається, второпав, що таке європейська зима і що сніг там часто буває символічним. Чи просто синтетичним. Особливо зворушливо виглядають снігові кучугури під пальмами Каталунії. А от глінтвейн у тих краях, на відміну від Парижа, так, боюся, і не зрозуміють – дивилися на мене, як на ідіотк4у, коли я гріла вино й додавала в нього спеції. Десь так, як дивилися б у нас на когось, хто пив би холодний борщ через коктейльну соломинку. Спробували із ввічливості і далі пішли пити свою ріоху.

Окрема частина радості – з глінтвейном, пуншем, горіхами, імбирним печивом, іграшками й атракціонами – традиційні різдвяні ярмарки. Здається, в Європі такі влаштовують у кожному місті й селі. Починаючи вже з листопада, роззява типу мене може собі накупити купу непотребу, котрий або з’їсться, або викинеться, аби наступного року купився новий непотріб на його місце. Дехто з моїх друзів колекціонує ялинкові прикраси ручної роботи, котрі від фальшивих, як відомо з анекдоту, відрізняються тим, що неодмінно приносять радість.8

Прикраси, іграшки й традиції бувають різними. Не лише мімішними, пухнастими й добрими, а деколи ще й досить дивними. Приміром, каталунський персонаж Кагане. Таке собі полінце, що лежить коло дверей, визріває увесь різдвяний час, а в годину Х дітлахи хапають палиці і починають його лупцювати, вимагаючи, щоби полінце… покакало подарунками. І воно какає, не сумнівайтеся. І всім від цього радісно й піднесено, а якщо захочеться ще чіткішої візуалізації подарункового какуна, святковий базар вам допоможе. Гіпсових фігурок дядечка років 28-м7и (з абсолютно блаженним біблійським лицем), котрий наглядно ходить по-великому на горщик, у різдвяних ятках Барселони до кольору до вибору.

Севільянас порадувала передріздвяно… кровожерністю. Ще ніколи я не бачила настільки натуралістичного зображення м’ясних рядів. Так, наче лялька Барбі вирішила пошопитися у місцевого м’ясника, прикупивши собі печінки, нирок, язиків, стегон, полядвиць і просто розрубаних навпіл туш свиней. Довго-довго я на той міні-жах вегетаріанця дивилася, та так поки й не наважилася дітям купити. Хоча хамон вони у мене люблять.

Париж цього року теж почав рано – під осіннім дощем вся атрибутика Санти кричить-пищить-грає музику і пахне корицею. Враховуючи, що торгові ятки розбиті на Єлисейських Полях, додайте до повної картини арабок, китаянок та росіянок, що скупили геть усю свіжу психоделічно-блискучу колекцію Шанель і тепер фотографуються6 з шопінг-бегами на тлі колеса огляду (поставленого, до речі, на місці відтинання голови Людовіку XVI), буде взагалі феєрично.

 Французи, як ніхто інший, заморочуються стилем і вітринами. Чи то паризькі вітрини галерей Лафаєт із кумедними різдвяними монстрами, чи вітрини універмагу в Ліллі, з їх рухомими пінгвінами, блюз-музикантами білими ведмедями і справжнісінькими (трішечки пластиковими) ескімосами. Задоволення море – і дітям, і дорослим. Приємно, коли хтось заморочується не лише заради збільшення продажів, а просто для безкоштовної радості тих, хто проходить вулицею. До речі, в тих же галереях Лафаєт є передріздвяні розпродажі – з 22 листопада відсотків 30 скидають на прекрасні штуки-дрюки, враховуючи, що людям треба буде шопитися на подарунки. Тоді як у більшості європейських крамниць усе починається ген після Нового року – мовляв, від безвиході народ і так усе розгребе.

Берлінчик – то моя стара любов. Там, як правило, буває ще й справжня холодна зима, коли на тротуарах не лише собаче гівно ле2жить, а й трохи снігу. Ну або мені він сниться – особливо після активного споживання місцевого глювайну з додатковою щедрою порцією рому. Смажені каштани стали з французької традиції давно вже традицією світовою, і в більшості місць це вже просто пересмажені каштани. А от карамелізований мигдаль – то завжди ням-ням. Один з моїх найтепліших різдвяних спогадів із Берліна – це маленька крамничка-винарня на Шьонхаузер-алее. То був маленький бізнес родини з Люксембургу, і мене вони любили, як рідну, просто мали за щастя перекинутися зі мною кількома французькими словами. А в різдвяну пору геть для всіх – і для рідних, і для нерідних – у крамничці стояли два велетенські чани: один із ромово-апельсиновим пуншем, інший з гарячим шоколадом, і безліміт печива, цукерок і карамелізованих горіхів. Чи варто казати, що в такій крамничці хочеться придбати парочку зайвих пляшок для друзів?

3 5Українське Різдво завжди домашнє. Коляда, кутя, поїздка до батьків, до бабці чи до іншої Дорогоїродини (пишеться одним словом, означає невідворотність), пісна вечеря після першої зірки і санкціоноване тирення пляцків після дванадцятої ночі, «бо то вже не пісно». А наступного ранку довгий сон і лінивий сніданок із близькими. Це якщо не розбудять о сьомій ранку перші завзяті колядники.

Веселого Різдва нам всім, де би воно нас не застало!