Усім відоме слово «благодійність». Всі знають, що це іменник, але якщо розібратися, то він означає дію. Спитаєте, чому? Відповім: у цьому слові закладено поняття про дію, відданість, щирість та щедрість. Це поняття, яке не може існувати само, без людей. Благодійність співзвучна з життям.

на фото: Ірина Плахтій – голова правління Благодійного фонду «Із янголом на плечі»

Чи просто займатися волонтерством, благодійністю? Чи легко віддавати свій час, енергію, кошти заради життя інших? Це вибір кожного…

Благодійність буває різною. Одиничною, багаторазовою, частковою, спонтанною, легкою і не дуже, від серця і за порадою… А часом – насильницькою, тому що треба, тому що модно, тому що хтось попросив…

Я переконана: у кожній людині є та частинка, яка відповідає за добро. У когось вона більша, у когось менша, але обов’язково є! Багато людей вже знайшли їй застосування, але є ті, хто ще себе шукає. Кожен приходить до власної доброчинності у свій час, а хтось, можливо, не приходить ніколи. Так побудоване життя.

Моя благодійність – це стиль життя. Я йшла до неї роками. Колись я нічого про неї не знала. Я дивилася на людей, які сиділи коло церкви, просили милостиню на вулицях, у транспорті, і всі вони викликали в мене певне нерозуміння. Можливо, ще й тому, що сама я ніколи нічого не просила. Важко було просити про послугу, допомогу, легше було зробити самій, досягнути або просто обійтися без цього.

Люди, які просять про допомогу, також різні. Про них можна почути: «От сидить і просить, краще б ішов працювати»!

Я давно вже так не думаю, і це про ступінь мого прийняття: кожна людина робить так, як вважає за потрібне, і це її відповідальність! У таких випадках задумуюся: чи хочу я допомогти, чи маю бажання, чи відгукується моє серце на це прохання. І це все – про мою відповідальність!

Скажу чесно: моя благодійність – це дуже не просто і надзвичайно серйозно. Це моя місія, яку я досліджувала роками. Дехто думає, що місія – це робота. Але насправді це відчуття себе в тій діяльності, якою займаєшся! Моя місія – це прийняття світу та вдячність за все.

Через прийняття себе, людей, ситуацій отримую величезне задоволення від своєї діяльності, яка пов’язана з допомогою онкохворим діточкам.

Мій шлях – через волонтерство до голови правління Благодійного фонду «Із янголом на плечі». Зараз я прокидаюся і засинаю з думкою про благодійність, про те, як отримати найкращі результати для наших підопічних.

У цьому мені допомагає величезна команда людей. Це справжні промінчики добра! Стабільно майже 100 людей працюють на волонтерських засадах, реалізовуючи проекти фонду. Наше завдання – у надшвидкий термін зібрати кошти для хворих діточок!

Тут потрібне вміння і просити, не думаючи про себе, і прийняти світ, коли чуєш від людей: «А чого ви збираєте кошти на дитину, яка може померти!?», і величезна віра в диво! Адже на все воля Божа! І не нам судити.

Так, буває по-всякому. Діти покидають цей світ, стаючи ангелами… Це біль. Біль неймовірної глибини, який залишається назавжди. Рятує лише думка, що ми зробили все і навіть більше. У найважчий для дитини час ми були поруч. І нас багато! Майже весь світ! Ми подарували стільки любові, що її вистачить на всі паралельні світи… Ми разом боролися за життя, і дитина це бачила і відчувала, розуміючи, що вона не сама! Поруч з нею люди, які вміють любити!

У таких випадках я завжди віддаю частинку своєї душі, плачу і згадую старосвітську баладу Івана Малковича:

Краєм світу уночі

При Господній, при свічі

Хтось бреде собі самотньо 

Із янголом на плечі.

Але щастя є! Це ті випадки, коли діти одужують! І це свято, тріумф! Дітки повертаються з-закордону, після важких операцій з оновленим волоссячком, усміхнені, ростуть, мужніють, пам’ятаючи про людей, які за них вболівали та їм допомагали. Ці діти володіють унікальною здатністю – любити. Вони дуже відкриті до світу, і зазвичай в них є величезне бажання допомагати. Ось так добро породжує добро!

Коли зустрічаюся з друзями, знайомими, завжди розповідаю про можливість долучитися до благодійних проектів. Розповідаю про щастя бути потрібною, про очі дітей, які отримали шанс на життя, про їхні мрії! Таким чином ще й допомагаю людям знайти власне місце у благодійності.

Мені дуже приємно, що кілька років тому я отримала відзнаку премії BOOM AWARDS у номінації «Ангел-охоронець дітей», а цього року в номінації «Ангел милосердя» відзначили Благодійний фонд «Із янголом на плечі».

Коли я як мотиваційний коуч працюю з людьми, ми часто досліджуємо покликання та рівень місії. Багато людей бажають віднайти свою місію, хочуть бути потрібними та допомагати суспільству. І коли внаслідок нашої роботи мої клієнти усвідомлюють свою місію – це найбільше щастя. Я пишаюся зустрічами з такими людьми! Вже зараз спостерігаю за такою тенденцією: настає ера милосердя. І це прекрасно!

Творімо добро разом! Запрошую до спільної місії!

Усім благодійникам, які віддають тепло свого серця для добрих справ, бажаю наснаги, витривалості, віри в результат!

І нехай всі янголи світу оберігають та допомагають вам у всіх добрих справах!

Ірина Плахтій