Усі ми хочемо бути щасливими, вільними від стресу і радіти життю. Щоб досягти цього, потрібно сфокусуватися на своєму розумі і звільнитися від трьох токсичних звичок.

Надмірна самокритика. Ви лише людина, якій властиво помилятися, як і будь-кому іншому. Не потрібно постійно собі дорікати за це. Що більше ви докоряєте собі через дрібниці, то сильніше вас затягує у темряву. Життєво необхідно ставитися до себе з любов’ю та розумінням. Ви щодня даруєте близьким любов і підтримку, то чому б не подарувати їх і собі?

Переживання через думку інших. Ми живемо в суспільстві, де наш найменший крок вбік може викликати осуд в людей, які нас оточують. Не важливо, наскільки сильно це вас лякає або злить, тому що це гірка правда. Але це ваше життя і воно у вас одне, тож навіщо витрачати його на переживання про те, що подумають інші? Якщо ви постійно думаєте про те, як вас сприймають інші люди і що вони про вас думають, отже ви пішли не тим шляхом. Робіть те, що вам хочеться. Поставте свої цілі так, щоб ви могли сповна насолоджуватися красою життя.

Зацикленість на минулому. Прив’язатися до минулого – це найгірше, що ми можемо зробити для себе і свого психічного здоров’я. Якщо в минулому вам заподіяли біль або ви пережили якусь травму, то впоратися з цим і продовжити жити далі може бути нелегко. Так мозок підсвідомо оберігає вас від повторних страждань. Але це заважає вам жити повноцінно і повністю розкрити свій потенціал. Кращий спосіб відпустити минуле і позбутися його контролю – це пробачити тих, хто вас образив. Навіть якщо це непросто, все одно зробіть це. Не заради них, а заради себе. Що більше зла і образ ви тримаєте всередині, то сильніше вони вас руйнують. Ви повинні навчитися пробачати собі – за допущені помилки, за довіру до неправильних людей, за брак знань, за те, що давали людям другий шанс, хоч добре знали, що вони на це не заслуговують.

Пообіцяйте, що візьмете від життя все можливе. Врешті-решт, пообіцяйте, що полюбите себе і будете щасливі. Щоранку , прокинувшись, запитуйте себе: «Що я сьогодні вибираю – радість чи страждання?»