boomadminСьогодні, 26 лютого, минає 87 років від дня народження Блаженнішого Любомира Гузара.
Пригадуємо життєвий шлях та настанови, які залишив нам Блаженніший.
Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові. Тут закінчив народну школу та перший клас гімназії. У 1944 році сім’я змушена була покинути Україну, а у 1949 році переїхала до США.
Майбутній очільник УГКЦ вивчав філософію в Колегії святого Василія, де в 1954 році одержав ступінь бакалавра. Богословські студії відбув у Вашингтонському католицькому університеті.
У 1958 році його висвятили на священика для служіння в Стемфордській єпархії.
В 1969 році переїхав до Рима для продовженим богословських студій, які завершив доктором богослов’я в 1972 році.
У 1993 році повернувся до України. Через три роки його призначили єпископом-помічником голови Української Греко-Католицької церкви.
Надзвичайний Синод Єпископів УГКЦ обрав його верховним архиєпископом УГКЦ у 2001 році. Тоді ж Папа Іван Павл ІІ призначив його кардиналом католицької церкви.
Офіційним керівником УГКЦ Любомир Гузар пробув десять років. Через поважний вік та стан здоров’я він звернувся до папи Бенедикта XVI про зречення й отримав згоду 10 лютого 2011 року.
Цитати Любомира Гузара, які треба пам’ятати
Нам не можна і не треба втрачати надії на кращі часи. Замість того, аби зневіритися – беріться до роботи.
Ми хочемо бути демократичною державою. Майдан великою мірою це зманіфестував. Люди, які там стояли, щиро мріяли.
Але мрії треба втілювати у життя працею. Нам ще треба навчитися здобувати те, про що мріємо. Це непросто, бо люди досі чекають, що хтось прийде і дасть їм усе. Проте так не буває.
Робіть кожен день свою роботу, і не тільки заради самого себе, робіть разом із іншими і для всіх. В єдності – сила, і вона дозволяє встояти перед будь-якими посяганнями, будь то люди, що прийшли відібрати шматок вашої землі, або люди, які прийшли вас обдурити”
Немає легкого шляху бути собою. Але бути собою – це єдиний гідний шлях“.
Батьки мусять ставитися до своєї дитини як до людини, тобто дати їй відчути, що вона людина. Завдання, безумовно, дуже складне, але, знехтувавши ним, можна поставити дитину на фальшивий шлях.
Необхідний елемент – це виховувати дитину в атмосфері тепла і мудрої любові. Діти, які цього не одержали, – це ті, що в той чи той спосіб тікають з дому і блукають вулицями наших міст.
Нещаслива та дитина, між батьком і матір’ю якої є постійна незгода та непорозуміння, а ще гірше, коли батьки знущаються з дитини – як у фізичному, так і в моральному плані.
Батьки, закохані в гроші, можуть навіть свідомо передати дітям свій матеріалістичний світогляд.
Передавання позитивних чи негативних вартостей відбувається природним шляхом: що батьки думають, про що говорять, як поводяться – формує їхню дитину.
Безумовно, дитина має відчути, що її люблять, але батьківська любов повинна бути, наважуюся сказати, мудрою.
Розпещена дитина раніше чи пізніше почуватиметься нещасною, тому що не завжди зможе отримувати все так легко, як їй це вдавалося в дитинстві.
Батько й мати, створюючи атмосферу любові, повинні дати відчути дитині її гідність і гідність інших людей – старших і таких самих, як вона, дітей.
Дисципліні повинні підпорядковуватися всі члени сім’ї, передусім батьки: на все є свій час і щодо всього певна позиція.
Джерело: Дивен Світ, ВВС Україна.