2020-й рік із пандемією коронавірусу COVID-19 стали серйозним викликом для сучасної системи освіти в Україні, видозмінивши традиційний процес навчання у школах та університетах, через який пройшло вже не одне покоління.

Сьогодні в рубриці “Правила життя” ми вирішили, що буде символічно розповісти про видатного львів’янина, який був одним із фундаторів сучасної української системи освіти. На превеликий жаль, цього року його не стало. Колишній ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, екс-міністр освіти Іван Вакарчук помер у 73 роки.Іван Вакарчук був доктором фізико-математичних наук, заслуженим діячем науки й техніки України. З 2007-го по 2010 рік був міністром освіти і науки України. Отримав звання “Героя України”. Іван Вакарчук – батько політика, фронтмена рок-гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука.

Саме Іван Олександрович Вакарчук свого часу став тим, хто зрушив з місця реформу української освіти. Йдеться зокрема про запровадження ЗНО. Всеохопне зовнішнє незалежне оцінювання стало його першим наказом на посаді міністра.

Ми, своєю чергою, перечитавши десятки матеріалів та інтерв’ю Івана Вакарчука, виділяємо для вас його цитати, через які можна краще зрозуміти професійні погляди та життєві цінності цього видатного львів’янина.

Можна мати м’яке серце, але приймати тверді рішення.

Необов’язково ж кричати, лякати, гримати кулаком об стіл, щоб досягти успіху. Можна переконувати. Або дякувати і казати “до побачення, будемо працювати з іншими”.

Мені не потрібен “караючий меч”, я не буду Робесп’єром. Я хочу діяти методами переконання і контролю.

Вища освіта – це неперервний процес, який не може бути завершений. Реальне життя ставить нові завдання і виклики перед людиною. І необхідно, щоб ця людина мала відповідну освіту.

Я підтримую думку, що професійній освіті треба надати високий статус. Рекламувати в суспільстві, що фах – це є також талант і що не лише вища освіта в університетах дає працю і інтелектуальне задоволення чи задоволення від праці, а також і професійно-технічні навчальні заклади дають можливість реалізувати себе молодій людині і в майбутньому мати добрий фах і добрий попит на цей фах. Я думаю, що це правильна думка, що є люди, які в руках мають, так би мовити, талант.

Привабливість українських університетів має полягати у високому рівні викладання, співставному з кращими закордонними ВНЗ. Проблема ще й у тому, що ми недостатньо відкриті для світу. Та й умови життя не приваблюють до нас молодих людей із-за кордону. Гадаю, має минути певний період, аби Україна змогла репрезентувати себе на різних рівнях як державу з достатньо високим рівнем освіти, якості життя.

Якщо ми зараз задекларували своє європейське майбутнє, своє входження в простір європейський освітній, культурний, науковий і будь-який інший, то я думаю, що ми також повинні показувати своє налаштування на такі принципи, які давно працюють в цих країнах.